В статті розглядаються деякі методологічні засади дослідження питання оптимізації кримінального законодавства України щодо забезпечення безпеки банківської діяльності. Наголошується, що проблеми та кризові явища в економічному секторі держави провокують послаблення банківської системи, яка в таких умовах все частіше стає об’єктом злочинного впливу. Закріплені у чинному Кримінальному кодексі України склади кримінальних правопорушень, що передбачають відповідальність за посяганння на сферу банківської діяльності не достатньо повно охоплюють зміст вчинюваних у досліджуваній сфері суспільно небезпечних діянь. Відзначається необхідність підвищення рівня безпеки сфери банківської діяльності та зміцнення довіри громадян до банківської системи шляхом забезпечення її надійності, в тому числі й за допомогою кримінально-правових засобів. Акцентується увага на тому, що вивчення будь-якої наукової проблематики повинне передбачати визначення її методологічних засад. При цьому проведення правових досліджень не є виключенням. В роботі наводиться інформація щодо сутності методології проведення наукового дослідження, вивчаються підходи окремих провідних науковців з цього питання. Беручи до уваги досліджуваний об’єкт, наголошується, що методологія проведення роботи повинна враховувати особливості банківської діяльності у сфері надання фінансових послуг. Проводиться аналіз чинного законодавства України, що дозволяє розкрити сутність банківської діяльності та визначити її особливості. Відмічено, що особливу увагу в процесі вивчення питання кримінально-правової охорони банківської діяльності необхідно приділити історико-правовому порівняльному та порівняльно-правовому (компаративістському) методам пізнання. Надані обгрунтовані пояснення щодо такої необхідності. Зроблено висновки, що включення в правовий обіг нових складів злочинів у сфері банківської діяльності підвищить потенціал кримінального законодавства як інструмента по боротьбі зі злочинністю.