Стаття присвячена аналізу детермінантів корупційного лобізму. Корупція у всіх її проявах є однією з найнебезпечніших проблем сучасного суспільства. Особливо згубна політична «високорівнева» корупція, яка зараз набула тотального характеру. До основних форм такої корупції належить корупційний лобізм. Корупційний лобізм є своєрідним методом тиску на компетентні органи та їх службових та посадових осіб з метою задоволення власних незаконних інтересів та потреб. Запорукою протидії будь-якому суспільно-шкідливому явищу є ефективне компонування заходів попередження та боротьби з них. Проте, жоден із цих заходів не може бути успішним, якщо чітко не визначити причини та умови появи такого явища в цілому та його окремих проявів зокрема. Саме тому окреслення детермінант корупційного лобізму є базисом для його протидії. Автор пропонує основні детермінанти корупційного лобізму об’єднати в три групи. Перша з них – це політичні, яка представлена чотирма детермінантами: відсутність законодавчої основи для лобізму; недостатній рівень гласності в діяльності суб’єктів владних повноважень; невизначеність способів залучення зацікавлених осіб до процесу обговорення і прийняття управлінських рішень і відсутність належного підходу до проведення антикорупційної і кримінологічної експертиз нормативно-правових актів. Друга група – це економічні детермінанти (наявність тіньової економіки і небажання лобістів виходити з тіні, що б ухилиться від сплати податків). Третя група представлена двома культурно-виховними детермінантами: історичною схильністю нашого суспільства до переважання особистих зв’язків над професійними; відсутністю, не тільки правових, а й моральних принципів взаємодії між лобістами та представниками влади. Робиться висновок, що основною детермінантою корупційного лобізму є відсутність волі законодавця на створення механізму лобіювання, і бажання суспільства за допомогою правових механізмів простимулювати цю волю.