Дана стаття присвячена дослідженню організаційно-правових засад діяльності суб’єктів протидії кіберзлочинності як одного із небезпечних правопорушень. Особливу увагу приділено способам підготовки, роботи та протидії такому поняттю як кіберзлочин його запобігання та деякі аспекти боротьби з ним. Сучасне суспільство обумовлює поширення кіберзлочинів у середовищі глобальних інформаційних мереж, які на даний час перетворилися в електронний аналог суспільного життя, так як все більша частина суспільства переходить на більш зручну для себе систему яка знаходиться в мережі кiберпростору, це є як дані одієї особи так і великих багатомільйонних компаній які зберігають свою інформацію в електронних ресурсах. Також хотілося зазначити, що дане питання є досить «розмитим», адже мало, що про нього є у науковій літературі та чинному законодавсті, запобігання цього злочину знаходиться на стадії постійного удосконалення, адже зовсім нещодавно в Кримiнальний кодекс України було введено окремий розділ у особливій частині який за останні роки вносяться вагомі поправки для його вдосконалення. Характеристика поняття кіберзлочинності, як окремого виду злочину в так званому «кібернетичному» або «електронному просторі», суть даного поняття від початку кіберзлочинів та по теперішній час.