У статті проаналізовані різні точки зору щодо поняття «персонал органів і установ виконання покарань» та визначені основні системоутворюючі ознаки, що складають зміст даного поняття та спрямовані на реалізацію основних цілей в сфері забезпечення безпеки та запобігання злочинам. Зокрема, робота в Державній кримінально-виконавчій службі України має здійснюватись на добровільній основі, фізичні особи повинні мати відповідну для роботи в органах чи установах виконання покарань професійну кваліфікацію, що визначена в Єдиному кодексі професій в Україні. Робота в цій структурі має бути ефективною, тобто такою, яка приносить бажаний результат як для конкретно взятої особи з числа персоналу органів та установ виконання покарань, так і в цілому, для того підрозділу, в якому вона працює. Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України має володіти такою рисою, як готовність до умов роботи (служби), яка, у свою чергу, є різносторонньою. Діяльність персоналу по своїй суті має носити, у тому числі, запобіжний характер для того, щоб забезпечити безпеку та не допустити і вчасно припинити протиправні діяння (дію чи бездіяльність) як з боку засуджених, так й інших осіб, включаючи зазначених суб’єктів правових відносин.