Стаття присвячена дослідженню теоретичних та практичних проблем механізму правового регулювання відносин у праві соціального забезпечення. Встановлено, що досліджуване правове явище включає в себе дві складові: визначення саме ефективності механізму правового регулювання галузевих відносин та встановлення внутрішньої будови механізму, визначення місця кожного його елементу у їх системі, за допомогою якої здійснюється регулювання суспільних відносин, у яких реалізується, охороняється і захищається право на соціальний захист. Зроблено висновок, що з урахуванням кількості наукових праць, предметом яких були окремі елементи механізму правового регулювання суспільних відносин у праві соціального забезпечення, більш доцільним є дослідження даного явища через призму встановлення його ефективності, здатності адекватно регулювати галузеві суспільні відносини. На підставі дослідження численних точок зору науковців щодо визначення поняття механізму правового регулювання, зроблено висновок, що механізм правового регулювання суспільних відносин у праві соціального забезпечення є системою правових засобів, способів та форм, за допомогою яких відбувається регламентація соціально-забезпечувальних, процедурних і процесуальних відносин у праві соціального забезпечення з метою забезпечення ефективного задоволення інтересів особи на отримання конкретних видів соціального захисту з метою профілактики, попередження, подолання та/або пом’якшення несприятливих наслідків соціальних ризиків, адаптації особи до нових умов життєдіяльності Доведено, що механізм правового регулювання суспільних відносин, у яких здійснюється, охороняється і захищається право на соціальний захист має свою галузеву своєрідність, проте потребує нового осмислення з метою регламентування галузевих відносин виходячи з необхідності задоволення, у першу чергу, індивідуального, а не публічного інтересу, але зі збереженням мінімальних державних гарантій у сфері соціального захисту населення.