Стаття присвячена конституційно-правовій проблематиці організації місцевої влади. Основна увага, при цьому, приділяється радянській моделі місцевого управління у період її становлення, котра припадає на добу так званого «воєнного комунізму», коли більшовики, незважаючи до своє негативне ставлення до парламентаризму, залишили представницькі установи, втіленням яких й стали Ради. Саме останні поєднували у собі риси державної та громадської організації, все більшою мірою виступаючи у процесі будівництва «комуністичного суспільства» в якості громадської організації, в діяльності якої маси беруть якнайактивнішу участь. Як представницькі органи народу, Ради вважалися єдиними повноправними органами державної влади. Крім того, виконуючи свою основну функцію органів влади, Ради водночас могли виступати в якості своєрідної школи державного управління. Республіка Рад формально являла собою різновид демократичної республіки соціалістичного типу, форму багатонаціональної держави, організованої на основі принципів соціалістичної федерації. В перехідний від капіталізму до соціалізму період Ради вважалися державною формою диктатури пролетаріату. Саме в цьому, з точки зору більшовицьких вождів, полягала сила Рад. Справжній же демократизм Рад формально виражався у повновладді робочого класу та всіх трудящих, керованих комуністичною партією. Сам механізм радянської держави включав у себе органи державної влади та державного управління в центрі та на місцях, суд і прокуратору, армію та органи державної безпеки. Сфера повноважень органів держави була передбачена в Конституції СРСР, конституціях союзних та автономних республік та в окремих законах, а також в інших нормативно-правових актах. І хоча, як ми тепер бачимо, Ради були малоефективними органами державної влади, проте вони мали значний потенціал як органи суспільного самоврядування. Водночас, слід мати на увазі, що радянська модель організації місцевого управління у добу «воєнного комунізму» була неефективною унаслідок її фактично «куріального» характеру та абсолютного домінування в Радах членів більшовицької партії.