У статті досліджено особливості та проблемні питання закінчення досудового розслідування зверненням до суду з обвинувальним актом як завершального етапу стадії досудового розслідування. Окреслено проблему неналежного складання обвинувальних актів та запропоновано шляхи вирішення. Також наведено пропозицію щодо визначення конкретного моменту закінчення досудового розслідування. Кримінальний процесуальний кодекс України містить положення про необхідність судового розгляду обвинувачення щодо особи в найкоротший строк або закриття відповідного кримінального провадження. Це забезпечує виконання однієї з провідних засад кримінального провадження, а саме, розумності строків. Значення досліджуваного процесуального документа полягає у тому, що особа набуває статусу обвинуваченого, коли обвинувальний акт щодо неї переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України. До того ж, судді здебільшого використовують обвинувальний акт для складання вироку, вважаючи виклад в цьому документі обставин справи найповнішим. Проблема полягає в тому, що слідчі та прокурори не належним чином складають обвинувальні акти, які можуть порушувати вимоги до процесуальної форми. Зважаючи на зазначене, необхідне дотримання послідовності та повноти викладу елементів з дотриманням вимог процесуального закону. Слід зазначити, що мова йде не тільки про ст. 291 КПК України, але і про дотримання вимог інших норм кримінального процесуального закону. Для розкриття цього питання важливу роль відіграє судова практика. Процесуальний закон передбачає зміну процесуального статусу підозрюваного при передачі до суду обвинувального акта, але не визначає конкретний момент, коли обвинувальний акт вважається переданим до суду. У роботі обґрунтовано думку, що таким моментом є час реєстрації обвинувального акта у суді.