Стаття присвячена адміністративній правосуб’єктності, яка входить до структури адміністративної правосуб’єктності юридичних осіб приватного права. Разом з цим доводиться, що, самостійно, норми права не можуть впливати на поведінку їх адресатів, а тому єдиним інструментом, за допомогою якого здійснюється правове регулювання, що допомагає забезпечити такий вплив, є саме механізм правового регулювання, в межах якого як реалізуються функції права, так і вирішуються конкретні життєві ситуації. Зазначено, що, як будь-який державний механізм, механізм правового регулювання складається з відповідних елементів, а саме: норми права, правовідносин і актів реалізації прав та обов’язків. Таким чином, можна зробити висновок, що розкриття особливостей дії механізму правового регулювання можливе лише за умови глибокого вивчення його елементів. Таким чином, кожна констатувати, що без мови нема і не може бути правового регулювання, яке по своїй суті і характеру відрізняється від інших видів регулювання. Також слід пам’ятати, що, у своїй основі, правове регулювання не є матеріальним, а здійснюється через свідомість та волю людей. Воно має ідеальний характер. Проте, будь-який ідеальний процес не може відбуватися без участі матерії. Виходячи з усього вищенаведеного, можна констатувати, що однією із складових частин механізму правового регулювання є правовідносини. Слід пам’ятати, що суспільні відносини також мають внутрішню структуру, до якої відносяться суб’єкти, об’єкт та їх зміст. При цьому, відсутність хоча б одного з елементів правовідносин автоматично ускладнює, або, навіть, виключає саме їх існування. Таке ж правило застосовується і щодо механізму правового регулювання. Таким чином, дослідження кожної із складових частин механізму правового регулювання має таке ж наукове значення і важливість, як і дослідження самого механізму. Тому, якщо ми проводимо дослідження адміністративної правосуб’єктності, то повинні враховувати її місце і вплив на правове регулювання в цілому. Правосуб’єктність в наш час існує і в адміністративному праві, хоча саме поняття «правосуб’єктність», як певна характеристика суб’єкта права спочатку виникла у цивільному праві. Разом з цим, слід пам’ятати, що метод адміністративного права суттєво відрізняється від цивільного, а тому використовувати в адміністративному праві напрацювання цивілістів у сфері дослідження правосуб’єктності слід надзвичайно обережно. У своєму бажанні забезпечити державний контроль та можливість застосування державного примусу законодавець пристосував норми публічного права під конструкцію юридичної особи приватного права. Виходячи з цього, слід констатувати, що різні види юридичних осіб приватного права будуть мати різний обсяг адміністративної правоздатності. Саме тому адміністративною правоздатністю юридичних осіб приватного права можуть бути визнані адміністративним правом як соціально-правова здатність, так і необхідність бути суб’єктом адміністративних правовідносин.