У статті розглядаються актуальні проблеми, пов’язані із порядком розгляду та вирішення термінових адміністративних справ за зверненням органів доходів і зборів. Проаналізовано особливості зазначеної категорії справ, які проявляються у: терміновості; суб’єктному складі; повідомленні учасників справи про дату, час та місце розгляду справи; поданні заяв по суті справи; обчисленні процесуальних строків; проголошенні та врученні судових рішень; апеляційному та касаційному оскарженні судових рішень; судовому зборі. Зазначається, що заявами по суті справи є позовна заява, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Формою ж звернення податкових органів до адміністративного суду є заява. Очевидно, тому у цій категорій справ часто виникають непорозуміння стосовно сплати судового збору, про що свідчить велика кількість ухвал про залишення без руху заяви органів доходів і зборів, з підстави неподання до суду документу про сплату судового збору. Центральне місце у статті посідає розгляд питання щодо розуміння спору про право як однієї з підстав для відмови у відкритті провадження за заявою органів доходів і зборів. Єдиною формою адміністративного судочинства є позовне провадження. Як відомо, позовне провадження передбачає наявність конфлікту між сторонами. Взаємні права та обов’язки сторін доводити свої вимоги і заперечення складають зміст спору про право. Однак, особливості спорів за зверненням органів доходів і зборів, в порядку ст. 283 КАС України, обумовлені тим, що в них відсутній спір про право. Зазначається, що законодавчого визначення поняття «спір про право» не існує, що значно ускладнює розгляд та вирішення цієї категорії справ. Трактування цього поняття існує лише у судовій практиці, зокрема у Постановах Верховного Суду, але і вони є суперечливими. Саме тому, вважаємо, є необхідним доповнити ст. 283 КАС України приміткою з визначенням поняття «спір про право», під яким слід розуміти вимогу платника податків до податкового органу, незалежно від предмета вимоги, яка може бути пред’явлена на розгляд в адміністративному або судовому порядку.