Непідприємницькі товариства грають найважливішу роль у формуванні сучасного громадянського суспільства в Україні, в той же час є активними учасниками цивільних відносин. Стаття присвячена актуальній проблемі визначенню видів непідприємницьких товариств через з’ясування правового статусу окремих їх видів, які повинні створюватися для досягнення певної мети та наділятися цільовою правоздатністю. Спроби класифікувати непідприємницькі товариства за різними підставами робилися науковцями неодноразово та залишаються досить дискусійним питанням, відсутній єдиний підхід. Автором наголошено на складності визначення критеріїв відмінності різних непідприємницьких товариств, адже вичерпного їх переліку не існує, а всі вони повинні створюватися в межах однієї організаційно-правової форми юридичної особи “товариство” та мати всі ознаки, притаманні саме цій організаційно-правовій формі юридичних осіб. Однак наводяться різні можливі підстави для розрізнення, такі як мета створення та характер діяльності, організаційна структура та юридична природа права участі в товаристві, якісний склад учасників, характер цивільно-правової відповідальності товариства. У статті відмічається, що виникнення непідприємницьких товариств обумовлено їх правовою та економічною природою, як прагнення людини створити комфортну середу мешкання та можливості її формування за власним розсудом, шляхом поєднання інтересів у різних видах для соціальних, благодійних, освітянських, наукових, культурних та інших цілей, спрямованих на досягнення соціальних благ. Визначений спеціальний правовий статус та ознаки непідприємницьких товариств. Зроблений висновок, що в непідприємницькому товаристві два види правовідносин, які регулюються різними методами цивільного права: внутрішньокорпоративні правовідносини або організаційні, що регулюються методом, при якому рішення більшості є обов’язковим для меншості, та майнові правовідносини, які регулюються методом юридичної рівності сторін, зі всіма правовими наслідками.