Статтю присвячено процесуальному визначенню пояснень осіб та особливостям отримання пояснень осіб при розслідуванні кримінальних проступків. Аналізуються зміні до ч. 8 ст. 95, ч. 3 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) та нова ст. 298-1 КПК . Констатується, що відібрані по цій категорії справ пояснення можуть вважатися доказами навіть і тоді, коли вони отримані до внесення даних в ЄДРДР та відбирати їх можуть всі суб’єкти, перелічені у п. 19 ст. 3 КПК, в т.ч. захисник та оперативні підрозділи. Відбирати пояснення можна від осіб, перелічених в п. 25 ст. 3 КПК України, як учасників кримінального провадження. Підіймаються два дискусійних питання. Перше, як співвідносяться положення ч. 1 ст. 63 Конституції України з правами та обов’язками учасників кримінального процесу. Проаналізувавши зміст п. 8 ст. 95 КПК констатуємо, що пояснення можна отримати тільки за згодою особи. Так, в Конституції України зазначено, що особа може відмовитись від дачі пояснень відносно себе, членів сім’ї, близьких родичів, але нічого не прописано про обов’язок дачі пояснень в інших випадках. Частина 2 ст. 66 КПК не зобов’язує свідка давати пояснення та встановлює відповідальність (ст. 67 КПК, 385 КК України) за відмову давання показань, а не пояснень, п. 4 ч. 3 ст. 72-1 КПК зобов’язує представника органу пробації давати пояснення в суді, п. 9 ч. 1 ст. 56 КПК надає потерпілому право давати пояснення. З 01.07.2020 року в правозастосовній практиці можуть виникнути проблеми з приводу давання пояснень свідками у випадку, коли вони не надали згоди на їх отримання. Це буде актуальним у випадку отримання пояснень від свідків по справі, які не хочуть давати пояснення взагалі, а не тільки випадків, коли це стосується особи свідка або близьких їй осіб. Фактично вони за ці дії не відповідають перед законом. Кількість таких осіб може бути значна. Тому потрібно на законодавчому рівні встановити відповідальність за відмову свідка давати пояснення. Але, цілком зрозуміло, що перед опитуванням таких осіб їм обов’язково потрібно роз’яснити вимоги ст. 63 Конституції України. Друге, в який процесуальній формі потрібно оформити отримання пояснень. З 01.07.2020 року у практичних працівників мають бути дієві засоби фіксування пояснень, так як без відповідної процесуальної форми, відомості про факти, які є у поясненнях, не можуть бути визнані достовірними доказами. Встановлюється можливість застосування статей 103, 104 КПК України по аналогії. А саме, що результати проведення процесуальної дії – опитування – повинні фіксуватися у протоколі відповідної дії. Робимо висновок щодо необхідності додаткової процесуальної регламентації цього питання.