У статті конкретизовано юридичну природу відповідальності у господарському судочинстві, визначено співвідношення заходів процесуального примусу та відповідальності у господарському судочинстві. На підставі проведеного аналізу зроблено висновок про недоцільність об’єднання мір відповідальності, передбачених Господарським процесуальним кодексом України у самостійний вид юридичної відповідальності. Аргументовано доцільність виокремлення категорії «Відповідальність у господарському судочинстві». Зазначено, що метою такої відповідальності є додержання процесуального порядку господарського судочинства під загрозою застосування заходів кримінальної, адміністративної, цивільної, дисциплінарної відповідальності. До відповідальності у господарському судочинстві віднесено всі види відповідальності, що реалізуються у зв’язку зі здійсненням такого судочинства: кримінальну, адміністративну, дисциплінарну відповідальність суддів, адвокатів, прокурорів, цивільноправову відповідальність. Міри такої відповідальності можуть мати своїм нормативним джерелом не тільки Господарський процесуальний кодекс, але й Кримінальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Господарський кодекс, Цивільний кодекс. Зазначено, що відповідальність у господарському судочинстві є комплексним правовим інститутом. Конкретизовано, що заходи процесуального примусу та відповідальність у господарському судочинстві є формами державного примусу. Процесуальний примус має більш широку сферу застосування у порівнянні з відповідальністю у господарському судочинстві. Уточнено ознаки процесуального примусу у господарському судочинстві: реалізація незалежно від волі суб’єкта, до якого вони застосовуються; застосування судом; здійснення у зв’язку з реалізацією судочинства у конкретній справі; забезпечення виконання завдань господарського судочинства; у одних випадках є несприятливим наслідком порушення вимог правової норми (диспозиції), тобто у зв’язку з реалізацією диспозицій правових норм, в інших випадках є реалізацією диспозицій правових норм, що встановлюють певні обмеження з метою забезпечення провадження.