Дана стаття присвячена аналізу чинного законодавства України, а також судової практики у розрізі необхідності внесення відомостей у декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме графу «Фінансові зобов’язання», у вигляді поручительства та проблематики надання кримінально-правової оцінки у контексті можливості кваліфікації діяння за статтею 366-1 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Вказана проблематика на сьогоднішній день набуває статусу виключної правової проблеми у зв’язку з відсутністю єдиної правозастосовної практики, а тому потребує розгляду з теоретичної та практичної точки зору. У зв’язку з цим, у статті детальну увагу приділено аналізу окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», розгляду складу злочину, передбаченого статтею 366-1 КК України, також розгляду судової практики Європейського суду з прав людини, Верховного суду, Конституційного суду України, апеляційних та місцевих судів. Значна увага автора зосереджена на розгляді поняття, правової природи та загалом інституту поруки. При цьому авторка дослідила вказану вище проблематику через призму захисту прав людини, виходячи з розуміння сутності принципу правової визначеності, що є складовою концепції верховенства права. У висновках подано пропозиції щодо вдосконалення поставленої авторкою проблематики шляхом внесення змін до національного антикорупційного законодавства для того, щоб уможливити застосування останнього при кваліфікації діяння, передбаченого статтею 366-1 КК України, у вигляді невнесення відомостей до графи «Фінансові зобов’язання» декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування щодо наявності поручительства. Зокрема, авторка наголосила, що постановка норми, яка надає визначення поняття «фінансові зобов’язання», табує її правозастосування у контексті кваліфікації складу злочину, передбаченого статтею 366-1 КК України у зв’язку з відсутністю юридичної визначеності, внаслідок чого унеможливлюється збереження принципу верховенства права, а відтак апріорі порушуватимуться права і свободи людини.