Стаття присвячена дослідженню актуальних питань застосування інституту запобіжних заходів у кримінальному провадженні на підставі аналізу нормативних положень чинного кримінального процесуального законодавства та правозастосовної практики. Підкреслюється, що у Кримінальному процесуальному кодексі України 2012 р. (далі – КПК України) передбачена оновлена система запобіжних заходів, на відміну від КПК 1960 р. Акцентується увага на ступені обмеження прав та свобод людини під час застосування запобіжних заходів. Метою даної статті є аналіз актуальних питань щодо підстав та процесуального порядку застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні та запропонування оптимальних шляхів їх вирішення. Автор дійшов висновку, що на даному етапі кримінальне процесуальне законодавство в частині регулювання запобіжних заходів потребує вдосконалення. У статті досліджено види та підстави обрання запобіжних заходів, що обумовило позицію автора щодо необхідності закріплення на законодавчому рівні визначення поняття «запобіжні заходи». Проаналізовані наукові позиції різних авторів щодо питань, пов’язаних із застосуванням запобіжних заходів, зокрема, наведені думки вчених процесуалістів щодо поняття «запобіжні заходи». Це дозволило продемонструвати існування доволі широкого діапазону наукових пропозицій щодо визначення цього поняття на законодавчому рівні. Акцентовано увагу на тому, що на практиці доволі часто неправомірно обмежується право особи на свободу та особисту недоторканість при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У роботі використані матеріали узагальнення судової практики, правові позиції ЄСПЛ, Лист Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 04.04.2013 р.