Стаття присвячена з’ясуванню особливостей процедури розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. У статті проаналізовано поняття «припинення трудового договору», «розірвання трудового договору» та «звільнення». З’ясовано, що розірванням трудового договору є припинення трудових правовідносин одностороннім волевиявленням сторони договору чи третьої особи. Визначено, що роботодавець, на відміну від працівника, може розірвати трудовий договір лише у визначених законом випадках та встановленому законом порядку. Підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця можна умовно поділити на три групи: 1) пов’язані з виробничою необхідністю; 2) пов’язані з особою працівника за відсутності його вини; 3) пов’язані з винними діями працівника. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у зв’язку з винними діями працівника (вчинення дисциплінарного проступку) відбувається шляхом застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. При цьому мають бути дотримані як загальні вимоги до розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (наприклад, заборона звільнення в період тимчасової непрацездатності або під час відпустки), так і порядок накладення дисциплінарного стягнення, визначений Кодексом законів про працю України. З’ясовано, що у кожному конкретному випадку роботодавець зобов’язаний довести наявність відповідної підстави належними доказами (це можуть бути службові записки, рішення атестаційної комісії, акти й матеріали перевірок, накази про накладання на працівника дисциплінарних стягнень протягом року, покази свідків тощо). Визначено наявність необхідності законодавчого закріплення переліку суб’єктів, які можуть бути звільнені з додаткових підстав, а також уточнення поняття одноразового грубого порушення трудових обов’язків.
Ключові слова: трудовий договір, розірвання трудового договору, підстави розірвання трудового договору.
http://www.doi.org/10.21272/legalhorizons.2020.i22.p58