Стаття присвячена питанням оптимізації діяльності адміністративних судів України у світлі триваючої судової реформи. Розглянуті існуючі аргументи за і проти зміни моделі адміністративного судочинства України. Доведено, що відокремлена спеціалізована система адміністративних судів найбільш прийнятна для України і відповідає міжнародним стандартам правосуддя. В результаті статистичного аналізу показано, що вона успішно справляється з поставленими перед нею завданнями. Наведені доводи проти суцільного перезавантаження судової системи і об’єднання місцевих адміністративних судів з місцевими судами інших юрисдикцій. В той же час при здійсненні адміністративного судочинства мають місце певні проблеми, серед яких найсуттєвішими є доступність до адміністративного правосуддя та розмежування юрисдикції адміністративних судів з юрисдикціями господарських та загальних судів. Подолання окреслених проблем потребує подальшого вдосконалення процесуального законодавства з метою оптимізації діяльності адміністративних судів. Зроблено висновок, що модель адміністративної юстиції у вигляді відокремленої підсистеми адміністративних судів як першої, так і другої ланок в повній мірі відповідає європейським стандартам і забезпечує реалізацію принципу верховенства права, захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, судовий контроль за законністю дій та рішень органів публічної влади, їх посадових та службових осіб. Вагомих підстав для її зміни ( злиття с судами цивільної та кримінальної юрисдикції) не існує. Подібне реформування принесе більше шкоди ніж користі, негативно позначиться на якості правосуддя, професіональному рівні суддівського корпусу. Перспективи подальшого реформування адміністративного судочинства в Україні знаходяться у площині запровадження сучасних процедур медіації, електронного провадження, покращення контролю за законністю рішень судів з боку судів вищого рівня (особливо Верховного Суду України ), оптимізації навантаження на суддів шляхом встановлення раціональних норм їх діяльності, своєчасного регулювання кількості суддів залежно від кількості справ, що надходять до судів, розробки і реалізації більш ефективних механізмів відбору, підготовки, підвищення кваліфікації та відповідальності суддів.