Трудова діяльність працівників охорони здоров’я пов’язана з великим фізичним та емоційним напруженням, необхідністю в ряді випадків працювати у важких і небезпечних для життя і здоров’я умовах. Це і визначає деякі особливості правового регулювання трудових відносин у даній сфері діяльності: додаткові вимоги під час укладання трудового договору, пільговий режим робочого часу і часу відпочинку, особливі правила роботи за сумісництвом та ін. Специфіка правового статусу медичних працівників як суб'єктів трудового права обумовлена як загальними нормами, так і спеціальними нормативними актами, присвяченими різним аспектам їх діяльності. Крім загальних положень КЗпП України, на медичних працівників, які здійснюють професійну діяльність, поширюються і положення закону «Основи законодавства України про охорону здоров'я», а також ряд інших нормативних правових актів. У статті дана характеристика нормативних актів, що регулюють трудові відносини медичних працівників, виявлена роль трудового договору в регламентації їх праці, проведено аналіз особливостей правового статусу медичного працівника як суб'єкта трудових відносин, а також визначено сукупність проблем, що виникають у працівників сфери охорони здоров'я при виконанні своїх посадових обов'язків. Дана тематика становить інтерес не тільки з наукової, але і з практичної точки зору, що обумовлює необхідність детальної, ґрунтовної правової регламентації праці медичних працівників та більш уважного ставлення законодавця до цієї сфери. Актуальність теми обумовлена роллю медичних працівників в реалізації права кожної людини на охорону здоров'я, гарантованого ст. 49 Конституції України.