У статті досліджуються джерела правового регулювання реформування національних збройних сил в Україні та характеризується взаємодія міжнародного та національного права у цій сфері. Зазначено, що реформування Збройних Сил України є тривалим процесом і відбувається вподовж більш ніж двадцяти років. Реформування зумовлене необхідністю створити боєздатні збройні сили, що будуть виконувати задачі оборони України. Особливістю реформування даної сфери є впровадження положень стандартів такої міжнародної організації як Північноатлантичний альянс, таким чином відбувається взаємодія національного та міжнародного права. Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією ПівнічноАтлантичного договору та інші міжнародні договори НАТО та України є міжнародно-правовими джерелами регулювання реформування Збройних Сил України. Закони України «Про Збройні Сили України», «Про внесення змін до деяких законів України щодо військових стандартів», Стратегічний оборонний бюлетень України, Воєнна доктрина України та інші нормативноправові акти є внутрішньодержавними джерелами правового регулювання реформування оборонного сектору. На підставі аналізу зазначених документів стверджується, що одним з важливих напрямків у реформуванні Збройних Сил України є впровадження стандартів НАТО. Відмічається, що положення стандартів НАТО не мають прямого застосування і підлягають імплементації в українське законодавство. При цьому Україна не є членом багатосторонніх угод в рамках НАТО, однак двосторонні угоди з Альянсом передбачають співпрацю у сфері впровадження Стандартів НАТО в Україні. Наголошується, що практика імплементації положень правових актів НАТО сприяє недопущенню правових колізій у регулюванні сфери оборони, які можуть виникнути через включення до регулювання процесу реформування міжнародних актів.