Стаття присвячена дослідженню особливостей правового регулювання обігу електронних грошей в Україні. В ній акцентується увага на тому, що електронні гроші – це результат технологічного розвитку нашого суспільства, що значно підвищує можливості суб’єктів господарювання в їх діяльності. Зокрема легкість у користування, зниження трансакційних витрат, відсутність чіткого регулювання з боку держави – все це стало запорукою інтенсивності їх використання. Також зазначені переваги стали причиною цікавості до електронних грошей осіб, мета яких не збігається з режимом правопорядку, що існує на території держави. Анонімність при використанні сприяє використанню електронних грошей для відмивання брудних коштів, фінансування тероризму, торгівлі зброєю та іншими видам діяльності, які шкодять розвитку сучасної цивілізації. Враховуючи це, практично кожна держава намагається унормувати діяльності пов’язану з використанням електронних грошей та спонукати суб’єктів, які їх використовують, направляти свої дії на розвиток держави і її економіки. На підставі аналізу як чинного законодавства України так і міжнародної практики правового регулювання обігу електронних грошей автори статті приходять до наступних висновків. Чинне законодавство України хоча і містить визначення поняття «електронні гроші» проте воно не відповідає сутності цього явища, оскільки воно визнає функціонування різних видів електронних грошей проте не враховує їх особливості. Розуміючи всю складність природи та сутності електронних грошей як новітніх фінансових інструментів, автори статті схиляємося до позиції, відповідно до якої на сучасному етапі розвитку електронних грошей загальне всеохоплююче їх визначення надати неможливо. Варто зосередити свою увагу на унормуванні найбільш популярних та використовуваних електронних грошах. При цьому при унормуванні обігу електронних (віртуальних) грошей особливу увагу слід звертати на регулювання діяльності адміністраторів обігу таких грошей. Це дасть можливість взяти, хоча б під частковий контроль, процес їх обігу та обсяги операцій з використанням електронних (віртуальних) грошей. Також, враховуючи позицію, яку зайняла Україна в питанні обігу електронних грошей, а саме їх вузьке сприйняття як електронного платіжного засобу дозвіл, на випуск яких мають тільки банківські установи, в чинному законодавстві слід дотриматись термінологічної чистоти та не ототожнювати електронні гроші, як одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов’язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі з іншими видами віртуальних валют. Для цього, на думку авторів, з чинного законодавства слід прибрати узагальнюючі формулювання при позначенні електронних валют та в подальшому при прийняття нових нормативних актів прийняти норми, в яких була б закріплена різниця між поняттями «електронні гроші» та «віртуальна валюта».