Стаття присвячується питанню ролі органів виконавчої влади як суб’єктів системи економічної безпеки України. Акцентується увага на важливості ефективної управлінської діяльності як однієї з базових передумов для належного функціонування різних галузей економічного сектору. Наголошується, що така діяльність має вагоме стратегічне значення у питаннях забезпечення стійкості національної економіки та сприяння необхідного розвитку останньої. Робиться спроба довести, що важлива роль, зважаючи на їх мету, завдання, функції та конституційно закріплене призначення відводиться органам виконавчої влади щодо сприяння належному функціонуванню національної економічної системи. Відмічається, що серед всіх інших органів державної влади вказані суб’єкти відіграють, безспірно, значиму роль у цьому процесі та займають своє особливе місце в існуючому державному механізмі. Звертається увага на питаннях поняття, а також визначенні структури адміністративноправового статусу аналізованих суб’єктів. Визначається й характеризуються мета, завдання та функції органів виконавчої влади як суб’єктів системи економічної безпеки України. Окреслюється компетенція вказаних структур у цьому напрямі наукового дослідження, виділяються ключові повноваження органів виконавчої влади саме як суб’єктів вітчизняної системи економічної безпеки. Відмічається, що вагоме значення відводиться розвитку спільної, узгодженої діяльності органів виконавчої влади, зважаючи на складність та багатогранність національної економіки. Наголошується, та робиться спроба довести що посилення зовнішнього та внутрішнього співробітництв є вагомою передумовою для дієвого захисту економічної складової. Вказується, що особливо важливим це є в умовах активного перебігу глобалізаційних процесів, у тому числі й тих, що стосуються економічної сфери. Зазначається, що подібна практика має місце і більшості країни ЄС та демонструє позитивну статистику від цієї діяльності.
Ключові слова: адміністративно-правовий статус, безпека, органи виконавчої влади, система, статус, суб’єкти.
http://www.doi.org/10.21272/legalhorizons.2021.i26.p86