Стаття була присвячена з’ясування місця та ролі як правоохоронних органів, так і фінансових установ щодо здійснення фінансового моніторингу в контексті протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Було проаналізовано діяльність Бюро економічної безпеки, Державного бюро розслідувань та Національного антикорупційного бюро України. Увага була акцентована на діяльності Державної прикордонної служби України, оскільки інформація, яка міститься у запиті Державної служби фінансового моніторингу, а також інформація, яка надана цією службою, може бути використана саме лише в контексті запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. В контексті здійснення фінансового моніторингу у сфері протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, увагу було зосереджено на взаємодії вищезазначених правоохоронних органів між собою, а також із фінансовими установами. Автором було проаналізовано сутність взаємодії правоохоронних органів із фінансовими установами, визначено, які саме правоохоронні органи залучені до здійснення фінансового моніторингу. Було також визначено, що суб’єкти первинного фінансового моніторингу (визначені у статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення») має право звертатися із запитами до правоохоронних органів щодо надання запитуваної інформації та/або документів. Було наголошено також і на тому, що до правоохоронних органів суб’єкти державного фінансового моніторингу мають право подавати отримані під час здійснення нагляду у сфері запобігання та протидії відомості, що можуть свідчити про ознаки вчинення правопорушень. У статті визначено, що з метою моніторингу ефективності функціонування системи запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, правоохоронні органи забезпечують формування комплексної адміністративної звітності у сфері запобігання та протидії.