У статті розглянуто окремі наслідки застосування правових обмежень у процедурах виведення неплатоспроможного банку з ринку внаслідок запровадження тимчасової адміністрації або ліквідації неплатоспроможного банку з ринку. Запровадження тимчасової адміністрації або ліквідація неплатоспроможного банку передбачає настання певних, визначених законом правових наслідків, які характеризують їх правовий режим і проявляються в обмеженнях правосуб’єктності банку. Після прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних або відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку НБУ не пізніше наступного дня Фонд приймає рішення і призначає уповноважену особу, якою є працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку. Практично це означає відсутність суб’єкта оскарження рішення НБУ про застосування таких заходів впливу як віднесення банку до категорії неплатоспроможних або відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Проведений аналіз банківського законодавства дає підстави вважати суб’єктами реалізації права на оскарження рішень НБУ про застосування таких заходів впливу як віднесення банку до категорії неплатоспроможних або відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку − власників істотної участі та інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ. Невизнання такого права на оскарження зазначених суб’єктів взагалі унеможливлює таке право внаслідок відсутності суб’єкта і заперечує конституційне право на звернення до суду в межах зазначених процедур, а це, в свою чергу, виводить певну категорію рішень НБУ поза межі судового контролю їх законності. У статті запропоновано надати таке право й іншим особам, законні права та інтереси яких обмежуються внаслідок застосування зазначених заходів впливу до банку, застосуванням норми, яка б визначала індивідуально або у сукупності кількісний критерій у грошовому вираженні.