Стаття присвячена висвітленню питань профілактики злочинів, які вчиняються неповнолітніми особами, зокрема, дослідженню сучасних заходів запобігання таких правопорушень та знаходженню шляхів запровадження ефективного міжнародного досвіду в практику протидії цьому типу злочинності в Україні. У роботі з’ясовано, що саме у підлітковому віці юнаки та дівчата стають організаторами чи членами різних неформальних підліткових організацій чи груп, в яких формується особлива мова спілкування «сленг» та застосовується невербальне спілкування. Зазначено, що злочинність неповнолітніх являє собою своєрідний індикатор соціальної ситуації в державі, що якісно і кількісно відрізняється від злочинності дорослих осіб, та який характеризується не тільки соціально-психологічними особливостями, а й правовим статусом в суспільстві. Також у роботі проаналізовано характерні риси підліткового віку, які впливають на формування їх злочинної поведінки, які полягають у мінливості настрою, наслідування чиєїсь поведінки, жорстоке відношення до своїх жертв, тощо. Зроблено акцент на статистичні дані, які засвідчили зростання злочинності серед неповнолітніх в третині областей України. У роботі визначено перелік основних державних органів, які здійснюють певні повноваження щодо соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень. З метою підвищення рівня ефективності боротьби зі злочинністю неповнолітніх було звернуто увагу на міжнародний досвід в аспекті профілактики таких правопорушень. Також у статті було названі основні напрямки вирішення проблем у профілактиці злочинності неповнолітніх, таких як: викорінення причин і умов, що породжують підліткові злочинні групи, налагодження чіткої взаємодії всіх державних органів, що працюють в напрямі профілактики злочинності неповнолітніх, виявлення дорослих осіб, що втягують підлітків у злочинну діяльність, вчасно правова поінформованість про караність за правопорушення скоєні, навіть, у підлітковому віці, а також правильне застосування запобіжних заходів щодо неповнолітніх.