Реформування можна визначити як процес прогресивних перетворень. Структура реформ багато в чому будується за ієрархічним принципом і на сучасному етапі розпочинається на конституційному рівні. Найбільш відомими прикладами конституційних реформ є Україна, Венесуела, Руанда. Другий рівень в організації реформ, так чи інакше, торкається питань державного управління, а отже, адміністративного права. Саме на цьому рівні відбувалися реформи в країнах Південно-Східної Азії, де відразу склалися два основні напрямки реформ – демократичний та авторитарний. Сінгапур та Республіка Корея обрали для себе авторитарний напрямок. Але якщо в основу реформування державного апарату Сінгапуру була закладена боротьба з корупцією та матеріальне заохочення державних службовців, то Південна Корея пішла шляхом створення різноманітних інститутів та установ.