У статті зосереджено увагу на організаційно-правових засадах практичного функціонування місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні як суб’єктів надання публічних послуг та формулювання напрямків для подальшого удосконалення інституту безоплатної правової допомоги. Авторами проаналізовано правові та теоретичні засади надання безоплатної вторинної правової допомоги. Також було проведено порівняльний аналіз двох законопроектів, які могли б стати законодавчою основою для надання адміністративних та публічних послуг. В ході дослідження охарактеризовано етапи реалізації Закону України «Про безоплатну правову допомогу», прийнятого у 2011 році. Так, впровадження системи безоплатної вторинної правової допомоги, задовольнило, через функціонування місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, декілька нагальних вимог споживачів публічних послуг. Це, по-перше, отримання доступу до сервісів правової допомоги для громадян, особливо чутливих їх категорій. По-друге, система допомагає запобігти порушенням і захищає права людини в цілому. І, нарешті, система здійснює суттєвий вплив на процес реформ в Україні, зокрема, з точки зору запобігання корупції та сприяння реформі судової системи. Проведене дослідження дає підстави запропонувати такі напрями подальшого удосконалення безоплатної правової допомоги населенню суб’єктами публічної адміністрації: розробка стандартів якості надання безоплатної правової допомоги у цивільних, господарських та адміністративних справах, удосконалення системи оплати роботи адвокатів, визначення критеріїв розподілу доручень на надання безоплатної вторинної правової допомоги між працівниками відділів представництва місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги та адвокатами, створення системи перманентного підвищення кваліфікації штатних фахівців-юристів.