У статті проаналізовано муніципально-правові аспекти поняття «інклюзивність». Автор на основі положень національного законодавства, муніципально-правової доктрини та практики робить спробу розкрити сутнісно-змістовне наповнення вказаної правової категорії з урахуванням процесів інтенсивного реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади. У муніципально-правовому аспекті принцип інклюзивності не зводиться виключно до процесу забезпечення реалізації муніципальних прав людьми з особливими потребами. Виходячи із його загального розуміння, інклюзивність також свідчить про локальний рівень організації та функціонування соціуму, де не тільки люди з особливими потребами, але й інші соціальні групи – діти, вагітні жінки, люди похилого віку, в силу власних можливостей повною мірою залучені до життя місцевої спільноти, мають можливість безперешкодно реалізовувати свої конституційні права та свободи, приймати активну участь при вирішенні органами та посадовими особами місцевого самоврядування питань, що стосуються як їх безпосередньо, так і макроспільноти в цілому. Також інклюзивність виступає однією із характерних ознак локального рівня функціонування соціуму, тобто територіального простору (міста, населеного пункту), де існує та діє територіальна громада, тим самим створює прецедент для виокремлення на доктринальному рівні такої категорії, як інклюзивний муніципально-правовий простір. Загалом в муніципально-правовому вимірі інклюзивність може розглядатися в таких аспектах: як один із якісних вимірів реалізації муніципальних прав особистості; як характерна ознака процесу прийняття управлінських рішень на муніципальному рівні (один із принципів здійснення муніципальної влади); і як характеризуючи складова муніципально-правового простору, муніципальних інституцій, в межах якого останні функціонують.