У статті визначено основну мету документування дій розроблюваних об’єктів справ, що вчиняють кримінально карні діяння. Надано аналіз існуючих факторів, що ускладнюють процес виявлення та організації документування прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, а також досліджено тактичні прийоми та механізми документування фактів корупційних правопорушень та злочинів, пов’язаних з отриманням неправомірної вигоди підрозділами боротьби з корупцією і організованою злочинністю правоохоронних органів України. У статті виокремлено окремі категорії службових осіб, щодо яких обмежуються можливості проведення слідчих та розшукових заходів: особи, наділені імунітетом (судді, народні депутати); правоохоронці (співробітники органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки та інші). Проаналізовано види неправомірної вигоди із точки зору виконання службових дій (бездіяльності) посадовою особою. У статті визначено дві основні схеми документування отримання неправомірної вигоди, розглянуті найбільш популярні місця її отримання. Дослідження дало змогу розмежувати поняття «хабар» та «неправомірна вигода», визначити сутність прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди. Було розроблено науково обґрунтовані рекомендації і пропозиції, спрямовані на вдосконалення процесу організації документування одержання неправомірної вигоди службовою особою, визначені особливості, які слід враховувати при документуванні окремих категорій осіб.