Стаття присвячена дослідженню проблемних питань підзвітності та підконтрольності Служби безпеки України як спеціального суб’єкта фінансової системи держави. Зазначено, що відповідно до національного законодавства за діяльністю Служби безпеки України здійснюється президентський, парламентський, громадський та судовий контроль. Зроблено висновок, що громадський контроль за діяльністю Служби безпеки України як такий обмежений, через не покладення на вказану спецслужбу обов’язку інформувати громадян про свою діяльність, а також закритий процес розгляду та аналізу звіту, який подається Службою безпеки України до Верховної Ради України. Автором акцентується увага на тому, що якісний контроль за діяльністю Служби безпеки України можливий лише за умови балансу між всіма видами існуючого на сьогодні контролю за виконанням Службою безпеки України своїх завдань та функцій, зокрема мова йде про усунення звітування Голови Служби безпеки України лише вищим посадовим особам держави. У статті також розглянуто досвід зарубіжних держав у питанні контролю та звітності спецслужб. Зокрема, автором розкрито специфіку такого контролю в Австралії, Аргентині, Бельгії, Великобританії, Голландії, Канаді, Німеччині, Норвегії, США. На підставі чого зроблено ряд важливих висновків, які загалом мають підвищити якість контролю за діяльністю Служби безпеки України як спеціального суб’єкта фінансової системи держави та її звітності за результатами такої діяльності, а відповідно підвищити довіру громадян до цієї спецслужби. Автором запропоновано створити непарламентський комітет з питань контролю за діяльністю спецслужб, якому Голова Служби безпеки України буде подавати звіт, а члени вказаного комітету за результатами аналізу звіту надаватимуть парламенту, Голові Служби безпеки України відповідну інформацію щодо задовільної чи незадовільної діяльності спецслужби, основних недоліків такої діяльності та рекомендацій для її покрашення, а громадськості інформацію про результати розгляду такого звіту, окрім тієї яка містить державну таємницю.