У статті розглядається сутність поняття децентралізація, аналізуються основні праці із цієї проблематики. Автор робить висновок, що децентралізація як засіб підвищення ефективності функціонування публічної влади вже впродовж тривалого часу перебуває у полі зору науковців та експертів. У роботі порівнюються базові підходи до визначення поняття децентралізації. Приділено увагу поняттям «деконцентрація» та «нецентралізація» та зроблено спробу їхнього розмежування із поняттям «децентралізація». Зроблено висновок, що виходячи із можливих ризиків децентралізація влади на користь органів місцевого самоврядування не може бути абсолютною. Виділені передумови успішної децентралізації. Автор досліджує сутність децентралізації у сучасній Україні посилаючись на нормативноправові акти, які регулюють цей процес. Детально розглядається «Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні». У роботі аналізуються основні завдання цієї концепції та ступінь їхньої реалізації. Автором вивчаються переваги та недоліки децентралізації. На підставі проведеного дослідження зроблено висновок, що реформа є частковою, адже реалізованим є лише один з її напрямків – об’єднання територіальних громад. В Україні створені правові основи для реалізації цього напрямку, прийняті відповідні закони, а саме Закони України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» та «Про співробітництво територіальних громад», а також розроблено методику формування спроможних територіальних громад. Зроблено висновок, що децентралізація влади в Україні здійснюється через реалізацію концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади. При цьому реформування регіонального рівня місцевого самоврядування не відбувається, як і реформа виконавчої влади.