Стаття присвячена розгляду питання судової спеціалізації. У статті з’ясовано етимологію слова «спеціалізація» та досліджено сутність поняття судової спеціалізації, її значення саме як базового принципу організації системи правосуддя. Прослідковано, що сучасна тенденція в сфері права, а зокрема в судочинстві до спеціалізації має незворотній характер. Встановлено, що з розвитком суспільства одночасно збільшується обсяг інформації й тому щоб встигати за інформаційною динамікою суспільних перетворень суддям потрібно спеціалізуватися у певній конкретній сфері. У статті висвітлено такий базовий принцип організації судової системи як принцип судової спеціалізації, який закріплений в Конституції України та в Законі України «Про судоустрій і статус суддів». Опрацьовані думки вітчизняних вчених щодо судової спеціалізації. Визначено, що принцип судової спеціалізації залежить від розвитку правової системи країни, її традицій та економічної спроможності держави забезпечити впровадження цього принципу. Проаналізовано позиції Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії), де підтверджується, що явище судової спеціалізації є поширеним серед судових органів країн-учасниць Європейського союзу. Венеціанська комісія у своїх Висновках наводить можливі позитивні наслідки впровадження судової спеціалізації, визначаючи що питання спеціалізації, це питання внутрішнього суверенітету держави. Проаналізовано можливі позитивні риси судової спеціалізації. Проведена робота по формуванню власної точки зору автора на досліджуване питання.